“...Зараз людство існує в реаліях споживання та нав’язаних зовні потреб та правил. Всі індивіди та колективи сформувли для себе “залізобетонні коробочки” - соціальні та професійні бульбашки, у яких майже немає дозволу чи простору для запитання «навіщо». Сформовані традиції та устої часто повторюються механічно, як в анекдоті про банани й клітку, де сенс давно втрачений, але дії збереглися та агресивно нав"язуються. В такій реальності людина віддаляється від власної природи, а канонічні наука, медицина і бізнес, замість системного пошуку, дедалі більше працюють із типовими шаблонами. Натомість формуються навички корпоративного виживання та формального пристосування до існуючих правил, без спроби їх змін чи створення цінності для бізнесу. Саме тому імпровізація та фізіологічне “діставання” суб"єкта зі свого звичного контексту стають одним із останніх можливих способів відновити і включити живе мислення. Коли тіло й свідомість "поміщуються" в незвичні ситуації, вони виушені шукати нові відповіді і включати відчуття реальність інакше. Це руйнує ілюзію "коробочки" та пробуджує справжню допитливість. Імпровізація повертає людині здатність жити не за шаблоном, а творити - а отже, рятує від застою, який ми часто спостерігаємо в суспільстві й корпораціях. Такі тренінги не просто розвивають навички. Вони пробуджують внутрішню свободу, уміння дивитись ширше і знаходити нові сенси. А це, без перебільшення, один із ключів до збереження людства й майбутнього розвитку….”